Сведения о Павленко Викторе Алексеевиче, являвшегося важной личностью в
истории авиации и противовоздушной обороны нашего государства
Из послужного списка, хранящегося в Российском Государственном военно-историческом архиве (РГВИА, Ф.2008, оп.1, д.1783 – Капитан Павленко и краткая записка о службе).
Дело закончено 13 сентября 1917 г.
Адрес подполковника Павленко: Могилёв, гостиница Рим; Киев, Украинский Генеральный комитет
Краткая записка о службе … Составлена 1 мая 1916
Капитан Виктор Павленко. Родился 1886 г., ноября 10. Вероисповедания православного. Женат на дворянке Зинаиде Павловне Шейковой. Подпоручик 1906 марта 24. Поручик 1909 ноябрь 20. Штабс-капитан 1915 апреля 17 (со старшинством 24 марта 1913). Капитан 1915 ноября 26.
Командирован в авиационную школу «Товарищество Авiата» 1911 июля 19. Командирован в Севастопольскую школу Отдела Воздушного флота 1912 января 27. Военным лётчиком 1912 октября 11. Откомандирован в батальон Офицерской воздухоплавательной школы 1912 декабря 7. Назначен в 18-й корпусный авиационный отряд 1913 марта 22. Начальником авиационного отряда для охраны Императорской резиденции 1915 июня 1. В походах и делах протв Австро-Германии участвовал в составе 18-го корпусного авиационного отряда с 20 июля 1914 г. по 22 мая 1915 г. За боевые отличия имеет ордена: Св. Анны 4-й степени с надписью «за храбрость», Св. Владимира 4-й степени с мечами и бантом и Георгиевское оружие.
Дополнительная краткая записка о службе капитана Виктора Павленко составлена 4 июня 1916 г.
Числится в 29 пехотном Черниговском полку. Получил образование в Военном Чугуевском пехотном юнкерском училище по 2-му разряду. В службу вступил в Чугуевском пехотном юнкерском училище юнкером рядового звания 31 августа 1903 г. Младшим унтер-офицером 20 октября 1904 г. Подпоручиком 24 марта 1906 г. Переведен в Благовещенский резервный батальон 28 марта 1907 г. Помощником начальника учебной команды 30 июня 1907 г. И.Д. батальонного казначея 3 сентября 1908 г. Батальонного казначея 8 сентября 1908 г. Делопроизводитель 4-й Благовещенской войсковой строительной комиссии 16 апреля 1909 г. …
Начальник отряда военный лётчик капитан (подл. подпись) Павленко
Адъютант отряда подпоручик (подпись)
На с. 73 этого дела помещена телеграмма:
Государю Императору благоугодно было в 6 день сего декабря соизволить на производство командующего авиационным дивизионом охраны Императорской резиденции капитана Павленко в чин подполковника …Министр Императорского Двора граф Фредерикс 6 декабря 1916 г.
Статья найдена в Интернете (даты, сайт не знаю)
Помещаемая выдержка из статьи показывает события после февральской революции в России
Вiктор Павленко залишає свою престижну i високооплачувану посаду та ïде до Києва, де зголошується в розпорядження Центральноï Ради, бере участь у пiдготовцi Першого всеукраïнського з'ïзду вiйськових.
На цьому з'ïздi було сформовано Украïнський генеральний вiйськовий комiтет. До його складу обрали й Вiктора Павленка. Як член Генерального вiйськового комiтету вiн автоматично став членом Центральноï Ради.
Пiсля з'ïзду його призначили представником Центральноï Ради в Ставцi росiйськоï армiï. Невдовзi вiн переконує головнокомандувача визнати новостворений украïнський полк iм. Богдана Хмельницького та почати украïнiзацiю чотирьох корпусiв Пiвденно-Захiдного фронту... А у вереснi 1917-го Вiктор Павленко домiгся переведення деяких украïнiзованих частин в Украïну.
Невдовзi Вiктор Павленко почав формувати двi сердюцькi дивiзiï. Домiгся вiн i введення одностроïв та украïнських вiдзнак.
Рiшуче творення украïнськоï збройноï сили занепокоïло керiвництво Центральноï Ради... В урядових газетах почалися нападки на "украïнського мiлiтариста" Вiктора Павленка. Тим часом, бiльшовики готували виступ проти Центральноï Ради. Повстання намiтили на 13 грудня 1917 року. Але украïнцi випередили заколотникiв.
Велику роль у лiквiдацiï бiльшовицького путчу вiдiграли командувач Киïвською вiйськовою округою Вiктор Павленко та командир Першого украïнського корпусу Павло Скоропадський, який не пропустив до Києва бiльшовицькi частини. Вiйська Киïвськоï округи почали роззброєння бiльшовицьких частин ще напередоднi повстання - з вечора 12 грудня. Вiрнi Центральнiй Радi частини оточили "Арсенал", 3-й i 5-й авiацiйнi парки та iншi примiщення, де дислокувались бiльшовицькi частини. Роззброєнi московсько-бiльшовицькi частини Вiктор Павленко наказав загрузити в товарнi вагони i вiдправити до кордону з Росiєю. Завдання було виконане. Влада в Києвi перейшла в украïнськi руки.
Рiшучiсть, з якою Вiктор Павленко, розправився з ворогами нашоï держави, обурила керiвникiв Центральноï Ради. I вже на другий день, тобто 13 грудня, його, людину, яка рiшучо i з найменшими жертвами лiквiдувала антидержавну змову, було вiдправлено у вiдставку з посади командувача Киïвськоï вiйськовоï округи. На мiсце Павленка прийшов есер Шинкар, який чи не вiдразу оповiстив у газетах про розформування сердюцьких дивiзiй, мабуть, як "буржуазного пережитку". Вiктора Павленка ж було призначено командувачем неiснуючоï авiацiï.
На новiй посадi Вiктор Павленко вiдразу взявся за украïнiзацiю 3-го i 5-го авiацiйних паркiв. Справа це була нелегка, адже в авiазагонах бiльшовики мали великий вплив. Все ж за короткий час кубанець укомплектував два авiацiйнi загони загальною чисельнiстю у 24 бойових лiтакiв. Було в Армiï УНР i 4 дирижаблi. Окрiм того, вiн розробив план органiзацiï украïнськоï авiацiï та проект розмiщення пiзнавальних знакiв на лiтаках.
У сiчнi 1918 р. Вiктор Павленко взяв найактивнiшу участь у придушеннi бiльшовицького повстання в Києвi. Коли до Золотоверхого пiдiйшли вiйська Михайла Муравйова, кубанець став одним iз керiвникiв оборони столицi.
Наприкiнцi квiтня 1918 року до влади в Украïнi прийшов Павло Скоропадський. Вiн запропонував Вiкторовi Павленку як видатному спецiалiсту залишитися працювати в управлiннi авiацiï. Згодом, кубанець очолив вiйськово-повiтрянi сили Украïнськоï Держави. За сприяння гетьмана вiн створив 16 авiацiйних загонiв загальною чисельнiстю близько 500 лiтакiв. Його заходами було створено кадровi авiацiйнi загони при украïнських корпусах.
У добу Директорiï Вiктор Павленко сформував чотири авiацiйнi полки, ескадру бомбовозiв, почав створювати авiацiйну школу. На початку лiта 1919 р. авiацiя УНР та ЗУНР складалася з 22 лiтакiв. Та наприкiнцi 1919 р. переважна частина ïх була знищена чи потрапила до рук бiльшовикiв i полякiв.
За Директорiï Вiктор Павленко був i начальником запiлля Армiï УНР, i вiце-мiнiстром вiйськових справ. 1920 року його було пiдвищено до звання генерала-хорунжого Армiï УНР.
Пiсля перебування в польських таборах Вiктор Павленко 1921 року створив у м. Бидгощi (Польща) авiацiйну школу, в якiй навчалось 50 украïнських вiйськових авiаторiв. Вiд 5 серпня до 15 листопада 1921 р. кубанець виконував обов'язки вiйськового мiнiстра УНР.
Пiсля лiквiдацiï таборiв Вiктор Павленко якийсь час поневiрявся на чужинi. Врештi, прийняв нелегке рiшення скористатися з т. зв. амнiстiï совєтськоï влади. 1926 року вiн повернувся на рiдну Кубань.
А вот ссылки в Интернете на источники , в которых писали на Украине о Павленко
Джерела
Верстюк В., Осташко Т. Діячі Украјнськој Центральној Ради. Біографічний довідник. - Кијв, 1998. - С. 143.
Визвольні змагання очима контррозвідника (Документальна спадщина Миколи Чеботаріва). - Кијв: Темпора, 2003. - С. 85, 121, 255.
Вісник Украјнського Військового Генерального Комітету. - №1. - 1917.Ґалаґан М. З мојх споминів (III Військовий з'јзд - делегація на Кубань - більшовицька навала - прихід німців - дипломатична місія в Румуніј. - III частина. - С. 15, 16, 26, 27.
Енциклопедія украјнознавства. - Львів, 1996. - Т. 5. - С. 1916.
Колянчук О., Литвин М., Науменко К. Генералітет Украјнських визвольних змагань. - Львів, 1995. - С. 208.
Колянчук О. Украјнська військова еміграція у Польщі (1920 - 1939). - Львів, 2000. - С. 30, 44, 45.
Мірчук П. Микола Міхновський - апостол украјнськој державності". Філадельфія: Т-во Украјнськој студіючој молоді ім. Миколи Міхновського, 1960.
Мірчук П. Украјнська державність. 1917 - 1920. - Філядельфія, 1967. - С. 143, 159, 160, 166, 168, 170, 172.
Млиновецький Р. Історія украјнського народу (нариси з політичној історіј). - Мюнхен: Украјнське наукове видавництво, 1953. - С. 429.
Омелянович-Павленко М. Спогади украјнського командарма. - Кијв: Планета людей, 2002. - С. 66.
Сідак В. Національні спецслужби в період Украјнськој революціј 1917 - 1921 рр. (невідомі сторінки історіј). - Кијв: видавничий дім Альтернативи", 1998. - С. 84.
Скоропадський П. Спогади. Кінець 1917 - грудень 1918. - Кијв - Філадельфія, 1995. - С. 340.
Тинченко Я. Украјнське офіцерство: шляхи скорботи та забуття. - Кијв: тиражувальний центр УРП, 1995. - Ч. 1. - С. 191 - 193.
Всего Вам доброго. Желаю успехов в генеалогических (и не только) исследованиях!
С уважением – Голотюк Василий Леонтьевич
22 октября 2009 г.